Классическая проза

Двері в Скруджеву контору залишалися відчиненими, щоб він міг наглядати за своїм клерком, який у темній маленькій кімнатці, радше комірчині, переписував папери. У Скруджа в каміні вугілля була дещиця, а в клерка ще менше, – здавалося, там жевріє один-єдиний вуглик. Але клерк не міг підкинути вугілля,…

Зрештою, новий експресіоністичний мистецький нурт сполучався з типово австрійською ґротесковістю, яка через Фріца фон Ґерцмановського-Орляндо вказувала на хоч і не австрійця, але ще одного гіркого п'яницю — Ернста Теодора Амадея Гоффмана. У малярстві лідерами цього напрямку є, звичайно, Еґон Шіле, Оскар…

– Де ж він тенор? – Був, та нема. Ви не бійтесь. – Наче й не з полохливого десятка, однак… – Знаю! – І справа ж не тільки в моїй особі… – Розумію і це. Перед усіма небезпеками ви тепер ніби наш повпред… – О, яка атестація!.. – Так от, і не хвилюйтесь, товаришу повпред… – І під щокою дівчини…

В їдальню стали заходити друзі-шанувальники, які хотіли побачитися з матадором, перш ніж податись додому снідати. Це були старі любителі кориди, що вважали за обов’язок мати власного кумира, навколо якого можна згуртуватись, і обрали «своїм матадором» молодого Гальярдо. Вони давали йому безліч мудрих…

- Ото-с ні, не­бо­же, зібгав у ду­гу! Але до­ки ні но­ги но­се, то мус ро­ди­ти хліб! На інших ни­вах, що Іван собі ку­пив за гроші, при­не­сені з вой­ська, ро­би­ли си­ни і жінка. Іван най­більше ко­ло гор­ба за­хо­див­ся. Ще Іва­на зна­ли в селі з то­го, що до церк­ви хо­див лиш раз у рік, на Ве­лик­день,…

Неборак поскавучав-поскавучав та й гукнув: – Хапко! А Хапко вже тут і наввипинку. Швидкий, як мотиль, – і ріжки, і копитця говорять. – Хапко, гайда на землю вловляти грішні душі. Та гляди, щоб я, пославши тебе, не скаявся... Чуєш? – Чую, ваша вельможность. – Торік я тебе брав на те полювання,…

– Оце яка весна тепла! – каже Рясничка. – Хліб вродить. Вчора дивилась я на жита, то такі жита, що й вуж не пролізе . В мене в городі так-то гарно сходить усе! Тілько що товар в мене не дуже викрашається... а в інших товар – то як гора. Така-то вже доля моя! Що ж, у чуже щастя не вкупитись! Чи пам’ятаєте,…

Заснуватель національного історичного роману, В. Скотт виспівав февдальну добу та пізніші часи, на меті мавши показати нащадкам життя їхніх пращурів, подати про нього відомості, певне знання. Творець найяскравішого вияву романтичної літератури, він посідав у цьому чільне місце найголовнішою рисою своєї…

(По хвилі). Чи вона читає? І чи радо? І що? Баби мають дивний смак, бабський. Їм розходиться лиш о то, чи герої поберуться, се для них головна річ. Читають заголовок книжки, відтак - кінець, а наостанку - дві-три сторінки з середини. Саме ту сцену, де він освідчується їй. Впрочім, се для них і в житті…

... з татарськой неволі. Кінець моїй пісні, кінець і недолі! *** Сонце спочило, смерклося. Тиха пітьма насіла тихі та узькі звори. Вітер буйний осінній метав хмарами від верха до верха і гнав споловілим листям з гір в темні роздоли, то знов під круту стремену, скриплячи голими гілями…

Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестів нових шукати. Ні, я прийшов сюди шукати волі, бо сказано ж: ні пана, ні раба. Єпископ І сюю волю матимеш ти, брате, як тільки станеш під ярмо Христове. Раби господні рівні між собою. Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство…

Тепер щодня я серед люду, сірий, чужий, невідомий. Вбираю в себе, як земля краплі в посуху, все, що мені треба. Звідки? Тут, там, в повітрі. Бо всі його знали, бо всім він був ненависний, усім шкодливий, і всі на нього гарчали, як полохливий пес, що боїться вкусити. Вранці він часом гуляє. Ага!. Але…

Ліс у Ґредені посадили, щоб захистити оброблювані поля від сипких пісків з надбережжя. Коли вступаєш до лісу з боку берега, то бачиш, як бузину поволі змінюють інші породи витривалих кущів та дерев, але всі вони були хиряві й не більші за чагарник, бо ж увесь час мусили відстоювати своє право на життя.…

Но вот какой-то новый звук донесся до слуха старого охотника. Кричали уссурийские сойки. Целая стайка синих птичек перелетала с ветки на ветку, обеспокоенно и резко переговариваясь. Что-то явно встревожило их. Кванда приостановился, на всякий случай снял винтовку с плеча, потом отступил назад, под…

Карточная система в СССР была введена в связи с началом Великой Отечественной войны [1] . Все население разбили на четыре группы: первая — рабочие и инженеры, вторая — служащие, третья — иждивенцы, четвертая — дети до 12 лет. И каждой группе была установлена своя норма отоваривания. В сельской местности…

Он сморщился от очередного приступа головной боли и еле слышно произнёс: — И она тут. Медсестра в белоснежных сабо тяжело зашаркала к двери. — Эрик, всё будет хорошо! — столкнувшись с медсестрой и переводя дыхание, выкрикнул высокий мужчина средних лет. Он размашистым, уверенным шагом подошёл к…

Таким драматическим моментом самосознания был для Булгакова конец марта 1930 года, когда оставшийся безработным литератором, лишенный, по выражению Ахматовой, «огня и воды», уничтоженный критикой и растоптанный цензурой Булгаков держал в ящике стола револьвер, подумывая о самоубийстве. Чувствуя себя…

Собрание сочинений выпускается под общей редакцией И. Анисимова, Г. Внукова, Б. Песиса Б.Полевой О НАШЕМ ДРУГЕ Как-то, военной зимой, мы с Александром Фадеевым вернулись в Москву из Ржевских лесов, где наши войска в глубоких снегах вели тяжёлые бои, вырывая…

На ней присел и я. Передо мной – в оркестре – море, Волна его темна, Но если солнце встанет вскоре, Увижу все до дна. Мой долг был – только вас понудить Взглянуть на этот вид. А рыбу в мутных водах _у_дить Мне здравый смысл велит. Шут садится…

– Ах, боже мой, он убьется. Убьется насмерть. – О нет, нет. Не волнуйтесь. – Голос у мистера Уиллоуби был спокойный и очень мягкий. – Вон он. Под обрывом, на двадцать пять футов ниже края, пудель стоял на меловом выступе, в волнении подрагивая языком и хвостиком, и глядел вниз, на кромку моря, словно…