Проза

- Ну, во-первых, не смотря на характер когтевранцев, у него есть небольшая кампания друзей, и каждый из них имеет более чем отличные оценки. Во-вторых, он и так один раз тебя победил в дуэли. Ну и самое важное - он друг Рози. Ты же не хочешь обидеть этим нашу кузину? Я знаю, что ты с ней общаешься, не…

Було зимно, вогко, й темінь стояла хоч в око стрель. Обабіч здіймалися прямовисні урвиська, геть укриті колючим хабуззям, яке од верху й до самісінького долу, мов гірляндами, було понизане химерним плетивом сухого плюща. Усе воно скидалося на гарячковий сон — і ця теменна глуха ніч, де ніщо ані шешерхне,…

2 Через кілька тижнів годувальниця Жанна Бюссі з кошиком у руках уже стояла перед брамою монастиря Сен-Мері. Їй відчинив отець Тер’є, майже п’ятдесятирічний лисий чернець, який трохи пахнув оцтом і до якого жінка, ставлячи на поріг кошика, промовила: — Ось! — Що це? — поцікавився…

Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару. В о з н ы й. Ізложенниї в отвітних річах твоїх резони суть - теє-то як його - для любові ничтожні. Уязвленное частореченною…

Аркадій Петрович опустився в широке крісло на чолі столу і похляпав рукою по сусіднім кріселці: — Мишка! Сюди!.. Фокстер'єр подивився на нього каправим оком, скочив на крісло і сів на свій обрубаний хвостик. — Де ж Жан? Покличте Жана... — звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович.…

Згадавши про батька, Іван подумав, що таки треба відгукнутися на мамин поклик. Відгукнутися й неодмінного спитати про батька. Чогось йому здається, що мама знає, де батько тепер. Іван підвівся з колоди, на якій сидів і споглядав подвір’я, щоб іти до мами, та мама його випередила. Вона з’явилася з-за…

Він відвернувся від мене. — І взагалі, усе це… Ця робота… Ця школа, де навіть не топлять, де сирі плями на стінах… Ця зима. Цей грип. Це відчуття тимчасовості… Славко! Ти ідеш на урок?!! — Якщо я зара куди і йду — так це надерти задницю отій рожі! — Я показала пальцем на шостий поверх, але рожа у…

Валічка не слухає — їй сьогодня попало й вона поспішає додрукувати баланси. Женечка одкидається на спинку стільця й мріє. — Хоч-би цей не такий був тюхтій, то можна було-б і за нього заміж вийти. Женечка глянула на Рено — той зручними руками перекидав кружалка на рахівниці. «Товаришу Рено, ви розумієте…

Момчетата го погледнаха с уважение. Тоя дявол умееше добре да кръщава изобретенията си. Въпреки всичко лошото чувство у тях продължаваше да ги човърка. — Не ми харесва твоето изобретение — каза най-после с въздишка Бебо. — Как тъй ще горят като мишки? Никак не е приятно… Веселин сам усещаше това.…

Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стіиами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають в воду, дивлячись на свій ясний одлиск, то сірий, то червоний, то ясно-зелений од зеленого, як оксамит,…

Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Я іноді дістаю від нього привітання з дороги. І разом з його голосом чую плескіт океану під його безшумним самольотом. «Тату, – гукає він мені, – я бачу хвилі, що посивіли, як…

Настуся надзвичайно любила цяцьки та ляльки – це найвище дитяче штучництво. Мати накупувала для неї цілий магазин дорогих ляльок та усяких цяцьок. Купували для неї ляльки й цяцьки і тітки й дядини. І дядьки й натітники, і усякі кузинки і дарували їй на іменини. Тих ляльок та цяцьок назбиралась ціла зашкляна…

2. Хто я? 24 березня 1897 року Беручись за письмо, я ніяковію, позаяк почуваюся так, ніби оголяю душу на замовлення, — ні, на Бога! — скажімо, дослухавшись поради одного німецького єврея (чи австрійського, хоч який, зрештою, грець). Хто я? Можливо, доречніше буде розпитати мене про мої палкі…

- То ви живете вже не на Марні? - запитав я. - Ні, все. З Марною покінчено. Ми ніяково помовчали. - А ви? - спитав він згодом. - Ви там більш не бували? - Ні. Ніколи. На саму згадку про береги Марни я здригнувся. Потім перевів погляд на набережну, на помаранчеве небо, що ставало дедалі темнішим,…

По прибутті до Львова керівник його проекту та знайомі американці й голандці пояснили Елайджі кілька засадничих речей щодо облаштування їхнього життя в Україні. Найважливішими пунктами були побутова інфраструктура й жінки. Побутова інфраструктура того року наближалася до повного пиздеця. Вечорами нерідко…

Так було завжди. Йому було приємно, що від нього чекають порад. Може, саме тому майже ніколи не полишав думки про роботу. Таки давати поради. Це його друга засторога — не нав'язувати себе, не тиснути, хоч знову ж від цього остаточно вберегтися не можна, як би того не прагнув, та чи й прагнув того до…

- Ты частаваў мяне ранiцай сырой рыбай. - То была рыба, а гэта зусiм iншае. Пакаштуй! - сказаў Фiлька i ўторкнуў бярозавы дубчык у самую сярэдзiну мурашнiка. Схiлiўшыся над iм удваiх, яны счакалi трохi, пакуль тонкая акораная галiнка не пакрылася ўся мурашкамi. Тады Фiлька страсянуў iх, стукнуўшы…

Вже туж-туж Векла дожидала зятя. От-от після зачатія, у пилипівку, почнуть старости швендяти до неї, бо вже її дочка Оксана, як діждемо різдвяних м'ясниць, то буде їй шістнадцятий год. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка, на річах бойка, проти усякого звичайненька. Де вона,…

Интерес для любого историка предоставляет глава, повествующая о судьбе переселенцев Крыма. Одним росчерком пера миллионы людей переселили в уральскую глубинку и в голодные степи Казахстана. Мы становимся свидетелями серой и безрадостной жизни этих людей, полной тревог и безнадежности в будущем. Однако…

Возможно, это лучший роман, который вы прочтете в этом году. Красивый, смешной, трагичный, а порой почти невыносимо горький. Chicago Tribune Лев Толстой писал, что все счастливые семьи счастливы одинаково. Энн Тайлер подтверждает это наблюдение, но с куда большим чувством юмора. Вот автор, которая…