Современная проза

Терезка була ласою до ніяковінь. Терезці видавалося, що ніяковіння – найдотепніший спосіб переконати співрозмовника, буцім її направду ставить у тупик сказане. Наче її це торкається. Ви будете сміятись, але кожного разу, коли вона вдавала, буцім ніяковіє, губить слова чи втрачає думку, їй просто робилося…

Сама земля тут просякнута жахом, на кожному метрі – літри крові і тонни проклять… Непрощені, невідпущені душі досі кружляють тут, і, щоб виправити це, треба назвати поіменно усіх і молитися, молитися, молитися чистими тихими молитвами. Нам усім, усій Україні, усім миром. Молитися і просити прощення за…

Я вдячна Богові за свого чоловіка. І тут знадобилося би багато слів, але боюся відволіктися від шоколаду й історій. Добрими словами насправді можна зробити багато. Надихнути, втішити, додати солоду й радості. Сподіваюся, що ця книжка — збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться…

Вкрай здивований Гоша вперся у мене телячим поглядом і перепитав: «То куди ж тоді?» Я перелущувала нервовими пальцями клавіатуру подарованоі нещодавно «VERTU». Макс відмовчувався, а домашня покоівка Ліза – простяцьке і щире дівча, не менш вірне ніж Гоша – прощебетала, звітуючись, в слухавку: – Ні,…

А ця музика! Нетривіальна. Не який-небудь заспіваний бульварний романс, а – надзвичайна, яку він ретельно видобував зі старовинного нотного сувою, немов розгадував манускрипт. А цей глибинний зміст давньої пасторалі, котру треба співати мовою оригіналу – з дивними словами, які здатен збагнути лише…

«Правда?» — усміхається вона. «Ти ніби дивишся крізь мене, — кажу їй, — ніби бачиш мене без одягу. Як тебе звати? Юля?» Боже, яке лагідне ім'я! Сусідня пара ненароком нас штовхає, і я щільніше притискаюся до неї, мала тепер просто вішається мені на шию й кладе голову на плече. Я заводжуся ще більше…

- Ремко, – вказав він на себе. - Анжела, – відповіла вона. Він подивився на спущені штори й обережно торкнувся її довгого прямого волосся. Вона роздратовано закинула розплетені коси за спину і здивовано подивилась на нього. Він простяг їй дві з половиною тисячі франків, вона одразу ж повернула…

Дівчина, що бігла, ставала все більшою й більшою. Вона доростала до висоти дерев, її руки простягалися над парком-лісом, а поли пальта ставали хмарами. «Ідіотське прагнення до красивості, — подумав він. — Я ніколи його не позбудуся. Навіть перед смертю. Воно мов той нав’язливий пес у реп’яхах,…

Соломія Кравець мешкала з Христиною в одній кімнаті. Ще вчора вранці вони розмовляли за сніданком. – Як думаєш, що краще передати малому – машинку з пультом чи конструктор? – спитала Соломія. Христина спробувала уявити її струнке тіло з ледь кривуватими ногами й родимкою під правим коліном розпластаним…

— Королево… — простогнав Білявчик. Мені стало смішно: ги, яке дурнувате слівце. — Пробачте, ви не могли б звільнити територію дитячого пляжу? — поцікавився ще один білявчик (у міліцейській формі). — А ми її й не кабалили! — нахамуляв мій. — Як же мене дістала…

Емік живе шикарно, щомісяця отримує пакунки з-за кордону від родичів, але постійно ностальгує за Радянським Союзом, коли пиріжки були по десять копійок і кубинські сигарети по двадцять. Уже два роки Емік носиться з ідеєю відкрити в Києві перший кооперативний тир імені Якова Блюмкіна, але каже, що є проблеми,…

– Ладно! Всё! Хватит! Время… Черп, тащи собаку! – Ванзевул долговязой рукою отодвинул Алису к стене и достал большой охотничий нож из кармана пальто. – Этот нож достался мне от деда, он был охотником. На нём много крови животных, – с гордой улыбкой хвастает он Алисе. – Куть, куть, куть… Собачка, иди…

Розділ перший Передісторія Любий Тоні, ти ж, напевно, здогадувався, що для тебе я ладна була говорити не замовкаючи, вичаровуючи із себе слова напіввидихом, зовсім не думаючи про терапевтично-чарівну силу сказаного. Ти, мабуть, помічав, що вся моя суть була зіткана з різнобарвної тканини оптимізму.…

Мама Сарони виховала чотирьох дітей. Батько багато років тому поїхав на заробітки за кордон, звідки надсилав їм листівки та гроші. Дитячі спогади Сарони, пов’язані з батьком, схожі на старі світлини, зображення на яких з кожним роком стають все більш розмитими і вицвілими, зате чіткішають і сильнішають…

16 квітня Ще один московський вечір, коли за стіною грає на гітарі Женька Сельц, коли всі блукають коридорами, вправляючись у жартах з приводу завтрашнього екзамену з наукового комунізму. Нічого. Немає нічого нового. І це добре. Потужний рух не втомлює, він просто забирає усе твоє до останку. Як яблука…

– Баба, – сказав Макс. – Угу… Макс, висолопивши язика, зробив коло над жінкою в сріблястій сукні. Вона лежала на животі, витягнувши наперед руки. Макс відійшов до свого робочого місця. Став спиною. Я нахилився і повернув їй голову руками. Обличчя у неї було блідим, з чорними дугами брів. Жінка ще…

- Твого діда всі називали Рибкою. І всіх його синів і онуків називали Рибками. А називали його Рибкою, бо він перше слово сказав: «Рибка!» І не тільки сказав, а й уловив рибку. Бо вискочив із човна у воду і вхопив червінку. І його батько ледь устиг його врятувати і витягти із води. Бо там була дуже мілка…

— А нема тут де-небудь такого клаптика берега, де батаки не лазять у воду? — спитав капітан. Напівкубу-напівпортугалець покрутив головою. — Нема, сер. Хіба що Девл-Бей [4] , але це для вас не годиться. — А чому? — Тому, що… туди не можна нікому, сер. Налити вам, капітане?…

Зараз я нарікаю не на те, що зуби в скривавленому роті посипалися як горох, не на понівечене до невпізнання обличчя, не на те, що тіло валяється на дні колодязя, а нарікаю на те, що мене досі вважають живим. Ті, кому я дорогий, гадають, ніби десь у підворіттях Стамбула я мучуся якимись дурницями або…

Діана закурила нову сигарету. Може, Антон і не винен, що їй з ним виявилося нудно. Тому його друзі та приятелі, з якими вона знайомилася на численних світських виходах, рано чи пізно опинялися в її ліжку. Не на довго, та й не так багато вже їх і було, як думає Сальський. Коханці старалися дотримуватися…