Багряний Іван Павлович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Багряний Іван Павлович

Рейтинг
9.05
Пол
мужской
Дата рождения
19 вересня (2 жовтня) 1906
Багряний Іван Павлович
9.05 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Багряний (справжнє ім'я: Лозов'яга Іван Павлович[1] (також: Лозов'ягін); 19 вересня (2 жовтня) 1906, Охтирка[2], Харківська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН) — українськийпоет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.[3]


Становлення[ред. • ред. код]

Народився в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дві дочки — Неоніла та Єлизавета.

У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

1922 року почався період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він був то замполітом цукроварні, то окружним політінспектором в Охтирській міліції, то вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.

1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші [4].

Того ж 1925 року під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». В оповіданнях описані враження від побаченого й пережитого автором під час поїздки по Україні. Це переважно безрадісні реалістичні картини життя тогочасного суспільства.

1926 року вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, вийшов зі спілки «Плуг», вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зблизився з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Саме тоді Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.

У 1920-х роках видав низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів. У 1929 році на власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яка майже миттєво була заборонена цензурою й вилучена з книготоргівлі.

1930 року побачив світ історичний роман у віршах «Скелька». У ньому розповідається про повстання в селі Скелька у ХVIII ст. проти свавілля московських ченців монастиря, що знаходився поряд. Селяни спалили монастир, протестуючи проти національного гноблення. Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…» [5].


В ув'язненні та на засланні[ред. • ред. код]

16 квітня 1932 його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року його повторно було арештовано, сидів у Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'явили нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Хоч тривали довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність належать до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повернувся в Охтирку.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник відобразив у романі «Сад Гетсиманський».


Під час Другої світової війни[ред. • ред. код]

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.

Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературної праці. 1944 року він написав один із своїх найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).

У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле»[6].

У березні 1945 Багряний перебував у Карпатах у селі Даба разом з рештою місії ЗП УГВР. У квітні 1945, коли радянські війська почали наближатися до місця перебування групи українців, частина членів місії ЗП УГВР, що не мандрувала з родинами, виїхала до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба. Дещо пізніше до групи приєднався й Іван Багряний. У столиці Хорватії делегація ЗП УГВР провела весь квітень і ця країна відбилася й на творчості Івана Багряного. Саме у цей період він писав роман «Люба» про партизанську боротьбу ОУН/УПА, в якій сам нещодавно брав участь. У тексті уривка, що зберігся, часто трапляються хорватські топоніми і явища: м. Вараждін, р. Драва, усташі, четники генерала Драголюба Михайловича, які воювали проти усташів. А назву твору письменник дав на честь Люби Комар, радистки місії ЗП УГВР, учасниці «Процесу 59» в 1941 році. Рукопис роману письменник власноруч знищив, бо «розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів».[7]


В еміграції[ред. • ред. код]
 

1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими „розенбергівськими штабами“, в яких псувалися та компромітувалися і дуже пристойні люди. Багряний пішов на Захід і в еміграцію через „оунівське підпілля“.

Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього памфлет „Чому я не хочу вертатись до СРСР?“, де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету „Українські вісті“. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Лео Мол[8]. Пам'ятника на могилі освячено 3 жовтня 1965.


Сім'я[ред. • ред. код]

Перша дружина — Антоніна Зосімова, діти: Борис і Наталя[9]. На еміграції одружився з Галиною Тригуб (родом із Тернопільщини)[6]. Їхні діти: Нестор і Роксолана[10].

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[9.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Отщепенец
5.00
рейтинг книги
— Прости сын, но нет. У тебя нет права на существование. Из глаз Элиаса потекли слезы, его сердце буквально разрывалось от чувства вины. Он не желал этого делать, но понимал, что если не сделает, то и сына своего спасти не сможет, и погубит весь клан целиком. Если Антеро выживет, и сорвется или на…
На границе империй. Том 7. Часть 2
6.13
рейтинг книги
— Раз я командую. Тогда вы прячьтесь по каютам, а бот отправь обратно на рейдер. Принимай коды доступа к камерам наблюдения, будете наблюдать и когда вас приглашу, значит, ваш выход. Ждать пришлось совсем недолго, радар показал открытие гиперокна и оттуда вышел сильно надоевший мне аварский фрегат. …
Законы Рода. Том 12
5.00
рейтинг книги
Между тем она поднялась в воздух, уклонившись от моего удара, и я сумел удивить её вновь, используя свойство своей обуви. Оттолкнувшись от камня, я ракетой взмыл и понёсся с пылающим зеленью мечом на неё. Она же нереально, нарушая все законы физики, извернулась, пропуская мой клинок мимо себя, и отправила…
Ночь ведьмы. Книга первая
5.00
рейтинг книги
– Mein Schatz [2] , – шепчет мама, ласково проводя большим пальцем мне по щеке. – Мне не нужно, чтобы ты сейчас храбрилась. Мне нужно, чтобы ты слушалась . Я засовываю склянки для зелий в кожаные сумочки, висящие у меня на поясе, и хватаю маму за запястья. – Мама, пожалуйста… Мне нужно тебе…
Девчонкам здесь не место!
5.00
рейтинг книги
— Значит просто переодетый парень! — Не бывает таких мелких парней! — крикнули с другой стороны. — Бывает! — влез в спор кто-то четвёртый. — Не бывает! — Бывает! — Да девушка она, девушка! — вновь закричал знакомый голос. А я ведь только порадовалось, что обошлось. — Чем докажешь? — Я грудь…
Горгона с пихтовой веткой
5.00
рейтинг книги
– Что не отменяет моей вендетты! – раздувая ноздри тонкого носика, заявила Володина. – Я обязана, понимаешь, эту говорящую с мертвыми прищучить – пусть с живым прокурором разговаривает. Они с Вовчиком рванули на Алтай, долго там присматривались и пытались найти следы шаманки или кого-то, кто мог…
Заступа: Все оттенки падали
5.00
рейтинг книги
Изнутри в лицо бросилось нечто, показавшееся с перепугу крупным и злым. Рух отшатнулся и закрылся рукой. По голове полоснуло упругое кожистое крыло. Угревшийся внутри нетопырь мерзко пискнул и выпорхнул в залитый чернильным облаком коридор. – Тварь! – крикнул мохнатому ублюдку Рух. – Попадись мне ужо!…
Я уже барон
5.00
рейтинг книги
— Кузнецов? — опешила она. — Ты какого хрена так рано очнулся? Тебе валяться в отключке еще дней пять, не меньше! — Сюрприз, Наталья Геннадьевна! — расставив руки, улыбнулся я. — Не будете ли вы так любезны объяснить, что за ужас тут творится? В лазарете сказали, что случился прорыв? — У меня нет…
Двойник Короля 6
5.00
рейтинг книги
Снаружи грохнул взрыв, и в окно ударила волна жара. На территории разворачивалась полноценная битва. Маги в форме СБИ снова выстроились полукругом, их руки светились от концентрации энергии. Огонь, лёд, вода, воздух, земля — моего монстрика атаковали всем, что было. Тварь взревела, выпуская поток пламени…
Запечатанный во тьме. Том 1. Тысячи лет кача
5.00
рейтинг книги
— Да и вообще, — продолжал дед, уже поворачиваясь к дому, — проклинаю тот день, когда бабка решила взять тебя к нам. Только лишний рот в доме, больше ничего. Старик ушёл, бормоча ещё что-то под нос, а парнишка остался стоять среди двора. Его пальцы сжали палку так сильно, что суставы побелели. Он бросил…
Последний Паладин. Том 4
5.00
рейтинг книги
Внутри столицы я ожидал проблем вроде пьяной драки, готовящейся дуэли или любой иной ситуации, где замешаны люди… но никак не твари! Оказывается, «мой» Портал под разрушенным театром не так уж уникален… И, с одной стороны, это меня радовало, так как найти достойный Портал для меня проблема, а с другой,…
Корни ненависти
5.00
рейтинг книги
* * * Они растворились в воздухе. К тому же их было двое, что вдвойне усугубляло драму, как и давление, которое комиссар Медина оказывал на Альбу. * * * В ожидании начала презентации под тусклым светом уличных фонарей выстроилась километровая очередь. Мероприятие совпало с традиционной средневековой…
Цикл Идеальный мир для Лекаря. Компиляция. Книги 1-30
5.00
рейтинг книги
Серия:
Лекарь
Например, убрал мелкие повреждения, которые могли вылиться в серьезные травмы, такие, как внутренние ушибы. Кажется, владельца этого тела частенько… метелили. Так прошло еще два часа. Впрочем, времени у меня было много, надеюсь. Мой сокамерник мирно спит, но память моя до конца не раскрылась, поэтому…
На границе империй. Том 10. Часть 3
5.00
рейтинг книги
Сам не понял, когда всё закончилось. Зарубил очередного мохнатого и посмотрел вокруг. Мохнатые неожиданно для меня закончились. Всё дно воронки теперь в несколько слоев было устлано телами мохнатых. Перевёл взгляд на себя. Мой десантный бронекостюм представлял теперь смесь из грязи, голубой крови мохнатых…